Після охолодження посуд з сидром поміщають у сухе затемнене приміщення і іноді перевіряють, чи не закисає він і чи не утворюється на його поверхні пліснява.
Якщо пліснява виявлена на самому початку її виникнення, сидр потрібно якнайшвидше вжити в їжу.
При зберіганні сидру у банках чи пляшках після закінчення певного терміну він самоочищається і зважені частки осідають на дно. Іноді деякі банки відкривають і пробують сидр на смак. У великих балонах сидр може зберігатися недовго, тому його поступово переливають у банки або пляшки, користуючись для цієї мети гумовою трубкою.
Добре простерилізований сидр можна зберігати у пляшках кілька років без шкоди для його якості. Цим пояснюється виняткове значення сидру, який справедливо називають рідкими плодами. Взимку сидр довго не псується і у відкритому посуді. Якщо він починає закисати, його обережно зливають у невеликі банки і знову стерилізують.
Перед вживанням сидр розбавляють питною, мінеральною чи газованою водою. Якщо сидр дуже кислий, його слід підсолодити цукром або цукровим сиропом. За наявності кількох видів сидру, різних за кислотністю та за смаковими якостями, наприклад сидра з яблук, груш, черешні, вишні і т. д., можна приготувати суміш на свій смак і без додавання цукру та води.