Як правило, сидр з одних груш не готують, тому що сік із цих плодів містить мало кислоти та має нехарактерний смак. Сік, віджатий зі свіжих груш, швидко темніє, погано самоочищається, і сидр з нього як на смак, так і на вигляд виходить малопривабливим. Тому обробку соку необхідно по можливості прискорити.
Кислотність соку регулюють додаванням дикорослих груш (10-20 відсотків загальної ваги); це, крім того, пом’якшує терпкий смак сидру і робить його світлим.
Груші переробляють на сидрі так само, як і яблука. У тих випадках, коли сидр готують з одних груш, покращити смак соку можна додаванням на кожен літр двох грамів лимонної кислоти, а також 0,2 г таніну. У більшості випадків, однак, груші або сік з них змішують з яблучним соком у співвідношенні 1:3, тобто до 1 кг грушевого соку додають 2,5 кг яблучного. До яблучного соку можна додати і більше соку, віджатого з груш. Таким шляхом успішно, використовуються груші, особливо сорти, нестійкі у лежанні.
Віджатий з груш сік можна домішувати до кисліших соків інших плодів, але в невеликих кількостях, щоб не змінити натуральний смак та запах останніх.
Додавання до соків з яблук та груш соку айви, мушмули або горобини (не більше 15 відсотків загальної ваги) сприятливо позначається на вмісті в них кислот, а додані дубильні речовини, крім того, покращують колір, смак та сприяють самоочищенню сидру.