Плоди високоякісних сортів груш не можна довго зберігати у свіжому вигляді, тому їх використовують для сушіння та приготування компотів. Консервувати можна всі сорти груш та у різних стадіях зрілості. Однак найкраще підходять для цієї мети зріліші плоди, які містять більше цукру та ароматичних та смакових речовин. Залежно від ступеня зрілості плодів та його обробки до укладання банки розрізняють кілька способів приготування компотів.
Компот із очищених груш. Такий компот готують із неперестиглих, твердих плодів. Ножем із нержавіючої сталі або картопляним скребком груші очищають від шкірки, менші за розмірами плоди розрізають на половинки, більші — на чотири частини. Гострою ложечкою акуратно видаляють серцевину і залишки чашолистків, потім тим же ножем вирізують судинні пучки, що здеревніли, складові продовження плодоніжки. Очищені та розрізані на частини плоди відразу ж занурюють у чистуяр воду, а ще краще у воду, на кожен літр якої додано 20 грамів кухонної солі або 5 грамів лимонної кислоти, тому що плоди без шкірки на повітрі швидко темніють. М’якіші плоди, що розрізають на частини, укладають у банку сирими, тоді як жорсткі слід проварити у воді з додаванням лимонної кислоти протягом декількох хвилин, поки всі часточки і в середині не стануть м’якими (при розжарюванні на голку або вилку готові плоди легко з них зісковзують). Після охолодження груші укладають у банки. Так як недозрілі, тверді плоди вимагають багато цукру, компоти найкраще готувати з стиглих груш, які можна і не варити. У цьому випадку груші кладуть у банки і відразу ж заливають гарячим сиропом до занурення плодів.
Компот із груш із шкіркою приготувати дуже легко. На такий компот відбирають цілком стиглі плоди, що відрізняються хорошим смаком і запахом, наприклад, скоростиглі сорти груш, які швидко псуються, такі як Вільяме, Жовтнева та інші. Груші миють, розрізають на половинки, видаляють серцевину та залишки чашолистків, як це роблять, готуючи компоти з очищених плодів. Більші частини ріжуть на дві або більше часточок і швидко заливають холодною водою. Якщо груш дуже багато, їх укладають у сирому вигляді у банки та швидко заливають сиропом.
Можна консервувати груші та у власному соку. З цією метою їх ріжуть на невеликі часточки і щільно укладають у банки; цукор додають тільки в тому випадку, якщо плоди недостатньо солодкі (50 г на літрову банку).
У власному соку можна також консервувати дрібні стиглі груші в очищеному вигляді або з шкіркою, не розрізаючи їх на часточки.
Склад сиропу. Залежно від ступеня зрілості груші заливають сиропом різної міцності. Для стиглих плодів потрібно 400 грамів цукру на 1 літр води, для незрілих і жорстких плодів — до 600 грамів, а для перестиглих — лише 200 грамів. Останні можна навіть залити водою без додавання цукру.
Цукровий сироп для груш залежно від їхньої солодощі дещо підкислюють лимонною кислотою (3-4 грами на 1 літр сиропу). Кислота надає плодам світлішого забарвлення і оберігає їх від потемніння на повітрі; Дуже стиглі груші можна заливати соком з цих же плодів або яблучним з додаванням 50-100 г цукру на 1 літр соку.
Стерилізація. Жорсткі груші без попереднього варіння стерилізують 30 хвилин за температури 90 градусів або 20 хвилин при рівномірному кипінні.
Очищені або не очищені від шкірки недостиглі груші після попереднього варіння стерилізують протягом 30 хвилин при 80 градусах або 20 хвилин при 85 градусах. Стерилізація неочищених дрібніших і стиглих плодів триває 10-15 хвилин при температурі 80 градусів.
Груші у власному соку стерилізують 40 хвилин за 80 градусів або 30 хвилин: при температурі 90 градусів.